Історія Боржомі

Мінеральні джерела Боржомі були виявлені більше тисячі років назад. Про це свідчать знайдені на початку XX століття 7 кам'яних ванн, датовані початком першого тисячоліття нашої ери. Судячи з усього, в ті часи цю воду використовували саме для купання, а не для пиття. Потім джерела були знову надовго забуті, а місця, де вони розташовані, – покинуті.

Друге життя джерелам, на подив, дали військові: у 1829 р. в Боржомі був розквартирований Херсонський гренадерський полк. Одного дня солдати знайшли в лісі на правом березі річки Боржомки джерело мінеральної води. Полковник П. Попов зацікавився, велів його розчистити та возити воду в пляшках до полку. Страждаючи захворюваннями шлунку, він перший випробував на собі дію мінеральної води, яка виявилася настільки гарною, що він наказав обнести джерело камінням та побудувати неподалік лазню та невеликий будиночок для себе.

У 1837 р. Херсонський полк був замінено полком грузинських гренадерів. Полковий лікар Аміров почав досліджувати склад та дію мінеральної води з джерела. Він же надіслав перші проби води до Петербургу та Москви.

До 1841 р. вода стала вже настільки відомою, що намісник царя на Кавказі привіз на лікування в Боржомі свою хвору дочку. Чим вона страждала, історія умовчує, проте вода їй сильно допомогла, на честь чого намісник і назвав перше джерело Катериненським, на ім'я дочки, а другий – знайдений та упорядкований до цього часу – Євгеніївським, у свою честь.

У 1850 р. в Боржомі був розбитий Парк мінеральних вод, а в 1854-му розпочато будівництво першого розливного заводу.

Тим часом слава про цілющі джерела облетіла вже всю Росію. Боржомі стало зростати. Будувалися нові палаци, парки, сквери, готелі. Проведена в 1894 р. залізнична лінія від Хашурі до Боржомі значно поліпшила сполучення – до цього їздили на фаетонах, запряжених кіньми, дорога з Тбілісі в Боржомі займала близько 8-9 годин.

У 1894 р. Михайло Романов будує розливний завод у Парку мінеральних вод. Завод пропрацював до 50-х років XX століття, справно розливаючи воду, відому до цього моменту вже у всьому світі.

У 1896 р. був відкритий перший скляний завод. Пляшки там видували вручну до 1950 р.

У 1904 р. вдалося частково механізувати виробництво «Боржомі». Дуття скла все ще робилося вручну, проте розлив вже став механічним. Тим же роком датується оголошення в газеті про «продаж мінеральної води «Боржомі» вагонами». Розлив води йде щосили – якщо в 1854 р. з Боржомі було вивезено всього 1350 пляшок, то в 1905 р., після налагодження виробництва, вивіз досяг вже 320 тисяч пляшок, а в 1913-му і зовсім перевалив за 9 мільйонів.

Радянізація Грузії не позбавила популярності «Боржомі». Змінилася лише еліта та статус відпочиваючих: Романова змінив Сталін, який теж дуже любив цю воду. Кремль не проводив без «Боржомі» жодного заходу.

«Відлигу» 1960-х років дала «Боржомі» ще один шанс придбати ім'я за кордоном. У 1961 р. 423 тисячі пляшок «Боржомі» експортувалися до 15 країн світу, включаючи США, Францію, Австрію. У 1980-і роки продаж «Боржомі» досяг 400 мільйонів пляшок, і ця вода була найпопулярнішою на території СРСР.

У 1990-1995 рр. виробництво сильно скоротилося через внутрішні економічні труднощі в Грузії. Але починаючи з 1995 р., коли компанія «Georgian Glass & Mineral Water Co. N. V.» відновила виробництво «Боржомі» на двох розливних заводах, виробництво води зросло у 40 разів, і зараз цей багатий дар грузинської природи знають у 30 країнах світу.