Історія ТМ «Боржомі»

Мінеральні джерела Боржомі були відкриті більше тисячі років тому. Про це свідчать знайдені на початку ХХ століття 7 кам’яних ванн, що датуються початком першого тисячоліття нашої ери. Судячи з усього, тоді цю воду використовували саме для купання, а не для пиття. Потім джерела були знову надовго забуті, а місця, де вони розташовані, – занедбані.

Друге життя джерелам, на подив, дали військові: у 1829 р. в Боржомі був розквартирований Херсонський гренадерський полк.Одного дня солдати знайшли в лісі на правом березі річки Боржомки джерело мінеральної води. Полковник П. Попов зацікавився, велів його розчистити та возити воду в пляшках до полку. Страждаючи захворюваннями шлунку, він перший випробував на собі дію мінеральної води, яка виявилася настільки гарною, що він наказав обнести джерело камінням та побудувати неподалік лазню та невеликий будиночок для себе.

Херсонський гренадерській полк

У 1837 р. Херсонський полк був замінено полком грузинських гренадерів. Полковий лікар Аміров почав досліджувати склад та дію мінеральної води з джерела. Він же надіслав перші проби води до Петербургу та Москви.

Херсонский полк

До 1841 р. вода стала вже настільки відомою, що намісник царя на Кавказі привіз на лікування в Боржомі свою хвору дочку. Чим вона страждала, історія умовчує, проте вода їй сильно допомогла, на честь чого намісник і назвав перше джерело Катериненським, на ім'я дочки, а другий – знайдений та упорядкований до цього часу – Євгеніївським, у свою честь.

Перше Джерело

У 1850 р. в Боржомі був розбитий Парк мінеральних вод

Парк мінеральних вод

В 1854-му розпочато будівництво першого розливного заводу.

Тим часом слава про цілющі джерела облетіла вже всю Росію. Боржомі стало зростати. Будувалися нові палаци, парки, сквери, готелі. Проведена в 1894 р. залізнична лінія від Хашурі до Боржомі значно поліпшила сполучення – до цього їздили на фаетонах, запряжених кіньми, дорога з Тбілісі в Боржомі займала близько 8-9 годин.

У 1894 р. Михайло Романов будує розливний завод у Парку мінеральних вод. Завод пропрацював до 50-х років XX століття, справно розливаючи воду, відому до цього моменту вже у всьому світі.

У 1896 р. був відкритий перший скляний завод. Пляшки там видували вручну до 1950 р.

У 1904 р. частково вдалося механізувати виробництво «Боржомі». Видування скла все ще робилося вручну, однак розлив вже було механізовано. Тим же роком датується оголошення в газеті про «продаж мінеральної води «Боржомі» вагонами». Розлив води відбувається шаленими темпами – якщо в 1854 р. із Боржомі було вивезено всього 1350 пляшок, то в 1905 р., після налагодження виробництва, вивіз досягнув вже 320 тисяч пляшок, а в 1913-му взагалі перевищив 9 мільйонів.

Радянізація Грузії не зменшила популярності «Боржомі». Змінилася лише еліта та статус відпочиваючих: на місце Романова прийшло найвище керівництво СРСР, яке теж дуже любило цю воду. Кремль не проводив жодного заходу без «Боржомі».

«Відлига» 1960-х років дала «Боржомі» ще один шанс прославитися за кордоном. У 1961 р. 423 тисячі пляшок «Боржомі» було експортовано до 15 країн світу, включно з США, Францією та Австрією. В 1980-ті роки продажі «Боржомі» сягнули 400 мільйонів пляшок, і ця вода стала найвідомішою на території СРСР.

У 1990-1995 рр. виробництво сильно скоротилося через внутрішні економічні труднощі у Грузії. Проте, починаючи з 1995 р., коли компанія «Georgian Glass & Mineral Water Co. N. V.» відновила виробництво «Боржомі», виробництво води значно виросло, і зараз цим багатим даром грузинської природи насолоджуються більше ніж у 40 країнах світу.